Урок мужності

Хай мужність не полишає нас. Хай мирне небо заясніє над нами

Мета: формування в учнів уявлення про мужність, відповідальність; виховання поваги до старших, гордості за свій народ, готовності стати захисниками своєї Батьківщи­ни вшанування пам'яті загиблих у роки Другої світової війни. Обладнання: мультимедійний телевізор, відеоролик «Про Україну», мультипліка­ційний фільм «Спогади. Дітям війни присвячується», аудіозапис пісні «Квітка-душа» (слова Д. Гольде, музика К. Меладзе, виконує Ніна Матвієнко), кольорові заготовки символи миру (голуби, кульки, прапорці, квіти), ножиці, мала України.

Підготовчий етап: підготовка вчителем слайдів презентації з відсканованих фотогра­фій солдатів; кольорових заготовок символів миру, картки з надрукованими словами, словосполученнями. Учні готують напам'ять виразне читання віршів.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Епіграф уроку.                                                              Добро втратиш — не багато втратиш,

честь утратиш — багато утратиш,

мужність утратиш — усе утратиш.

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ (ПЕРЕГЛЯД ВІДЕОРОЛИКА «ПРО УКРАЇНУ»)

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

1. Вступне слово вчителя

(Учитель поступово виставляє на дошці надруковані слова - картки з виділеною першою літерою: історія, Україна, життя, незалежність, мир, спокій, тривога, «ь».)

Сьогодні ми поговоримо саме про неї, про її історію, про сучасне тривожне

життя незалежної миролюбивої України. Прочитайте ключове слово, яке утво­рилося з перших літер. (Мужність) Отже, тема нашого сьогоднішнього уроку «Хай мужність не полишає нас. Хай мирне небо заясніє над нами».

2.  Виразне читання та обговорення епіграфа

Учитель. Як ви гадаєте, яка мета уроку? (Діти формулюють мету.)

III. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Бесіда

Учитель. Саме зараз нашому народу так необхідна ця риса характеру, щоб здолати ті труднощі, які виникли в його житті. Що ж ми розуміємо під словом «мужність»? «Мужня людина» ... Яка вона? (іВідповіді дітей.) У тлу­мачному словнику записано (читає учень): «Мужність - це риса характеру людини, у якій поєднуються хоробрість, рішучість, витримка, відвага, сміливість».

2.  Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Учитель. Де, коли, за яких обставин людина може проявити мужність, хоробрість? Назвіть події, коли людям нашої країни потрібно було бути особ­ливо мужніми. (Відповіді дітей.)

3.     Екскурсія в історію

Дедалі глибше в історію відходять жорстокі битви  другої світової війни, у яких наш народ проявив справді героїчну мужність, відстояв честь і незалежність Батьківщини. Уже давно на місці руїн і попелищ виросли світлі квартали міст, нові заводи і фабрики, здається, ніщо не нагадує про війну. Але ніколи не будуть забуті імена тих, хто у важкий для нашої країни час здійснив мужні подвиги, хто віддав своє життя заради щастя нинішнього покоління. Ми раділи, що можна спокійно навчатися, мріяти жити. Але потрібно завжди пам'ятати, якою дорогою ціною завойоване щастя.

I.    Перегляд слайдів презентації (фото часів другої світової війни )

II. Літературна хвилинка.

Давним-давно закінчилась війна,

Лишила обеліски та кургани...

Під кулями ворожими сповна

За тишу заплатили ветерани.

Священні місця і дороги,

Якими на подвиги йшли.

Солдати весну Перемоги

Країні з боїв принесли.

Ми землю любимо свою —

Красиву і величну,

Яку в жорстокому бою

Нам зберегли навічно.

     Учитель. Звичайно, кожному з нас, хто не бачив війни важко уявити страшні картини життя у воєнний час. Пропоную вам переглянути мультфільм, у якому ми побачимо, як це відбувалося.

6. Перегляд мультфільму «Спогади. Дітям війни присвячується»

7. Евристична бесіда

8. Літературна хвилинка

Сьогодні на нашу землю знову прийшло страшне горе: війна, розруха, голод, ненависть, сльози. Сьогоднішні події не залишають байдужими жодного свідомого українця. Що ж сталося з нашою країною?

Учні зачитують складені про Україну героїчні казки

Моя Україна

Жила на світі щаслива матуся Україна. Мала вона багато діточок. Виросли вони, змужніли. Усі жили в мирі й злагоді. Та недовго тривав мир.

Злий і заздрісний недруг напав на Україну – неньку. Він хотів закувати її в кайдани. Але діти України пішли боронити свою матір. Вони й досі борються за її незалежність і за те, щоб їх не відібрали від матусі.

Це побачили Янголи й спустилися на землю, щоб об’єднати й примирити народи. Адже земля для всіх одна, а на землі потрібен мир, любов і злагода поміж усіма людьми.

Полегшено зітхнула матінка – Україна, у надії, що  її діточки героїчно витримають усі незгоди, а вона буде вільною й незалежною.

                                                     Ромашко Андрій

Казка про дівчину-Україну

Жила була на світі дівчина. І звали її Україною. Дівчина мала чарівну вроду. Була вона струнка, як тополя та щедра, як калина. А співала, ніби соловейко. Золоті руки були в дівчини. Уміла вона й рушники вишивати, й хліб вирощувати. Добре серце мала  Україна, тому піклувалася про всю свою велику родину, особливо про свого братика-козака.

Та тільки та врода й доброта викликала заздрість у лихотворців. Підкралася до оселі дівчинки зла підступна чаклунка на ймення Росія, яка завжди вважала, що легше руйнувати, ніж будувати. Вона хотіла стати володаркою та примусити дівчину бути їй служницею. Але Україна не скорилася. На допомогу їй прийшов хоробрий братик разом зі своїми побратимами, яким не байдужа доля України. Всі разом вони побороли чаклунську силу й всьому світу заповіли: «Хто до нашої України з мечем прийде, той від нього і загине. І так буде завжди!».

Розквітла Україна та стала ще вродливішою, багатшою, ніжною та неповторною в одній великій дружній родині.

Кривенко Евеліна

Казка про Україну

Було в матері-неньки України чимало діточок: стрункі Карпати, синьоокий Крим, дівчинка-перлинка Одеса, красень Київ, казковий Чернігів, скромний Львів та багато інших. Усіх діток ніжно любила, пестила мати, ночей не досипала.

Але страшні часи настали для матінки-України.

Одного разу зла тітка Росія вирішила вкрасти дітей у сестри та примусити служити їй. Першою вона забрала Крим. Заплакала, затужила Україна, але не відступилася. І тут почалася війна. Росія пішла на схід, захотіла відібрати вже Луганськ, Донецьк.

Згуртувалися усі дітки навколо матінки-України та давай захищати своїх рідних братів, і всі разом здобули перемогу.

Олешко Дмитро

Незалежна Україна

Жила собі на світі дівчина. Розумна та вродлива. Звали її Україною. Україну всі любили, бо вона поміж усіх була найдобрішою, завжди шанувала своїх батьків, сестер, братів. Та пишалася Україна незалежністю.

Це подобалось не всім братам та сестрам. Тому старша сестра вирішила вкрасти в неї найдорожче – незалежність. Але Україна не злякалась. Вона покликала своїх лицарів-козаків на допомогу. І стали вони одним могутнім крилом, і захистили свою рідну сестру.

Відродилася Україна й стала ще сильнішою, вродливішою та багатшою.

 Ющенко Лідія

Учитель. На жаль, так сталося в Україні, що на сході проходить непроголошена війна. Ми повинні захищати сьогодні нашу єдність держави, її територію та кордони, її незалежність, щоб ми мали свою Батьківщину.

Ми повинні допомагати своїм воїнам, які гинуть від кулі ворога, захищаючи нас і нашу Україну. Мужні, відважні, хоробрі, безстрашні. Це вони, воїни АТО, залишили свої домівки, своїх дружин, дітей, матерів. Взяли в руки автомати і пішли захищати нашу рідну землю. Пішли, щоб ми з вами могли спати спокійно, щоб ми училися в школах, щоб дзвенів знову і знову щасливий дитячий сміх, щоб матері ніколи-ніколи не втрачали своїх дітей, щоб снаряди не руйнували будинків, шкіл, а на спортивних майданчиках не гинули діти.

5. - Хто ж вони, мужні герої?

Це наші батьки, брати, сестри, навіть діди, які так палко люблять свою Батьківщину, що заради щастя інших не шкодують свого життя, ідуть у бій і на смерть.

-Як можна назвати таких бійців? Це дійсно справжні патріоти, які свято вірять у щасливе майбутнє України.

- Кого з таких героїв ви знаєте? (Розповідь дітей про героїв АТО)

1) Павло Чорний з Миколаєва, десантник 79-ї аеромобільної бригади став героєм. Одного разу вночі під час бою з сепаратистами ДНР йому осколком пошкодило праве око. Закривши рукою витікаюче око, він продовжував стріляти по ворогу. А потім пробрався до підбитого автомобіля, в якому були поранені чотири його товариші. Чорний самостійно витягнув звідти поранених бійців і супроводжував їх всю дорогу до шпиталю. Свідомість він втратив тільки там. 20-го червня Президент вручив Павлу орден за мужність ІІІ ступеня. Зараз у нього замість правого ока стоїть тимчасовий протез, а новий, більш якісний, йому поставлять у Франції.

2) Вірменин Артем Нікогосян, легендарний лікар – хірург.  Приїхав з Сибіру в Україну. «Я знав, що в Україні я потрібен більше, чим в Росії», - говорив сам Нікогосян.

Він організував бригаду швидкої допомоги з трьох чоловік: медсестра Олена, водій Ілля і він. Німецьким реанімобілем регулярно виїжджає в найбільш гарячі точки АТО, рятуючи тяжко поранених українських солдатів.

3) Тетяна Ричкова, 35-літня тендітна жителька Дніпропетровська, збирає гроші для армії, а потім самостійно розвозить продукти, ліки, одяг бійцям АТО.

Продала власну дачу і за 6 тисяч доларів забезпечила всім необхідним 300 бійців. Тепер самостійно на власному старенькому автомобілі передає допомогу в зону АТО.

4) Тарас Синюк, підполковник, командир першого аеромобільного батальйону 95-ї аеромобільної бригади. Родом з Коломиї, що в Івано-Франківській області.

Коли його підрозділ потрапив у засідку, ціною свого життя врятував своїх підлеглих бійців. Синюку посмертно присвоєно звання Героя України.

Матусі, гордіться своїми синами,

Бо душу і тіло зложили своє

За волю народу, що їх не забуде,

Бо слава козацького роду живе!

Не плачте, бабусі, що внуки завчасно

Піднялись до Бога раніше від вас,

Бо тільки Всевишньому знати дорогу

Й коли і для кого настав уже час.

Вони ж бо пішли у НЕБЕСНУЮ СОТНЮ

І там, з висоти, вберігатимуть нас,

Щоб вже не змогли вороги підступити,

А для України настав слушний час.

Одна у них ненька, одна Україна.

Пробачте, для неї віддали життя,

А Вам вона нині вклоняється щиро

За їх виховання й безсмертні серця! (Іванна Осос)

Ніхто не забутий.

На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети

На вишитих крилах пливуть...

І доки є пам'ять в людей,

і живуть матері,

Допоки й сини,

Що спіткнулись об кулі, живуть!   (Б. Олійник)

Учитель. Ми завжди будемо пам’ятати борців за єдність та незалежність України.

Ми гордимося нашими бійцями, бажаємо їм терпіння, мужності, здоров’я і щоб вони якнайскоріше поверталися живими і здоровими до своїх родин.

Прошу запалити свічки і помолитися за наших бійців.

Діти запалюють свічки,, звучить молитва за солдата.

(3 учнів підходять до ікони Божої Матері, інші в одязі ангелів зі свічками стоять поряд)

Господи, храни солдата ,

Бо у кожного є мати

В когось дітки і дружина ,

В когось молода дівчина !

Господи ! Храни солдата !!!

Від куль, від дула автомата,

Нехай повернеться живим

На зло всім ворогам лихим.

Господи, храни солдата!

Хай ангели твої літають !

І хлопців наших захищають

Від куль ховають їх крильми ,

За них молитись будем ми !

Господи .... Спаси і сохрани

Ми гордимося нашими бійцями і бажаємо їм терпіння, мужності, здоров’я, а головне – щоб вони якнайскоріше повернулися живими і здоровими до своїх родин.

Звучить пісня «Повертайся живим» у виконанні С. Тарабарової

 10. Поетична хвилинка

Наших захисників підтримують зараз і композитори, і співаки, і поети, які пишуть вірші й пісні про сьогоднішні події.

Учні нашого класу теж спробували написати вірші. Ось деякі з них

              РІДНЕ

Україна – це мій рідний край.

Рідне село, рідний гай.

Рідна вулиця і рідна хата.

Рідне небо й рідна мати.

Мрію, щоб Україна щаслива була

І пісня пташина над нею гула.

Щоб усі народи мирно жили

І ніколи не чули звуків війни. (Гуць Владислав)

* * *

Я знаю, чому в мами заплакані очі,

Чому бабуся постійно сумна.

Це наш тато пішов у солдати,

А мама зосталася з дітьми сама.

Швидше б закінчилась ця війна

та повернулися додому усі тата,

і мама не буде більш сумна,

щасливі будуть хлопчики й дівчата.

                                                    Миць Олександр

УКРАЇНА

Україно, нене мила,

до тебе горнуся.

Ти мене, Вкраїно,

змалечку ростила.

Ти мене плекала,

квітами вкривала.

Ніжно обіймала.

Долю дарувала.

Щиро тобі дякую,

низько поклонюся,

Бо для мене Батьківщина-

це рідна матуся!

                            Іллюша Євгенія

* * *

Моя рідна Україно!

Я люблю твої поля

І глибокі дивні ріки,

І блакитні небеса.

Нехай сяє над тобою

Мирне небо назавжди,

Хай щасливі будуть люди

І не треба нам війни!

                                                 Косенко Анна

11. Колективне складання листа пораненим бійцям

Учитель. Мужнім українським військовим і добровольцям, вірним При­сязі українському народові, готовим віддати життя за мир і спокій в Україні, важко там, де йдуть бойові дії. Ми з вами їх можемо підтримати. Давайте скла­демо листа — побажання нашим захисникам-пораненим, які перебувають на лікуванні. (Діти з роздрукованих словосполучень складають ко­лективно листа до поранених.)

«Шановний воїне.

Дякуємо тобі за твою мужність, за вірність українському народові України.

Бажаємо швидкого одужання, миру та спокою на нашій землі.

З повагою, учні 2—А класу».

Учитель. Цим мужнім українцям приємно буде отримати такого листа.  Дозвольте від вашого імені надіслати його за потрібною адресою.

12. Практична робота. Виготовлення символів миру

Учитель. Діти, а що ви уявляєте, коли чуєте слово «мир»? (Відпові тей.) Так, це слово має свої символи: голуб, квіти, кольорові кульки, прапорці. Давайте з кольорового паперу виріжемо ці символи і викладемо їх навколо карти України згідно її кордонів. Це буде нашою маленькою часткою у боротьбі мир в Україні.

(На фоні аудіозапису пісні про Україну діти вирізають із заготовок символи миру і прикріплюють на мапу України.)

IV. ПІДСУМОК УРОКУ

1. Інтерактивна вправа «Мікрофон».

Учитель. Що б ви побажали нашій країні, українцям у складний для нас час? (Відповіді учнів.)

2.  Хвилинка мудрості (дві дівчинки в українських костюмах на фоні ліричної музики читають «Молитву за Україну»),

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

1-        ша      учениця

Боже єдиний! Здійсни мою мрію:

Не діли нашу землю на західну, східну,

Бо всі ми єдині, усі ми сім'я,

У всіх в нас одна Батьківщина, одна!

Одна і єдина, як вічна любов.

За неї ще пращури лили свою кров,

За Волю, за Єдність боролись вони,

Щоб в вольній країні ми з вами росли.

За неї Шевченко ще Бога благав,

В віршах своїх він про неї писав.

2-      га учениця

Писав і благав у свого народу,

Щоб не проспав Україну, свободу,

Бо звір стоголовий уже не дрімає

І пазурі гострі у серце впинає

Не дай йому, Боже, не дай розірвати,

Не дай щоби брат йшов війною на брата.

Прожени той туман, що укутав усіх,

Щоб жити Народ наш у спокої міг.

Щоби Україна була наша вільна,

Завжди залишалась одна, неподільна,

І стяг синьо-жовтий здіймався до неба.

І більше для щастя нічого не треба!

Учитель. На наступних заняттях ми продовжимо розмову про героїзм простих українців, які, не зважаючи на ризик, допомагають армії. Дякую за урок. Мирного нам неба нам усім над головою.